12 серпня 2021 р. вихованці Чернігівського духовного училища відвідали Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського. Для них науковим співробітником музею, кандидатом богослов’я Мирославом Май-Бородою була проведена бесіда: “Стародруки-ювіляри. 375 років Служебнику та Номоканону з друкарні Михайла Сльозки”.

У зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського є унікальна колекція кириличних стародруків, яка наразі нараховує 271 одиницю. Основу колекції становлять видання, що зберігались в Музеї українських старожитностей імені В.В. Тарновського, Чернігівському єпархіальному древлесховищі, бібліотеці та музеї Чернігівської губернської вченої архівної комісії. Деякі стародруки надійшли до музейного зібрання з інших музеїв, церков та монастирів регіону, були передані приватними особами та колекціонерами.

Збережені пам’ятки друкарства характеризуються вишуканістю оформлення. Вони оздобленні гарними шрифтами, гравюрами виконаними відомими майстрами, заставками, кінцівками, ініціалами, гербами.

Переважну більшість стародруків в колекції становлять богослужбові книги. В музеї зберігається «Служебник» (Інв. № АЛ-674) виданий 23 серпня 1646 року у Львові. Ця книга була надрукована в типографії талановитого друкаря XVII ст. Михайла Сльозки на замовлення єпископа Галицького, Львівського і Кам’янець-Подільського Арсенія Желиборського (1641–1663 рр.).

В колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського також зберігається «Номоканон» (Інв. № АЛ-363) виданий 12 серпня 1646 року у Львові в друкарні Михайла Сльозки.

Номоканонами називаються збірники, що містять в собі церковні правила (Святих Апостолів, Вселенських та Помісних соборів, правила святих отців) і державні закони, які стосувалися церковних питань. У слов’янських списках назва переводилась буквально – Законоправильник. Даний Номоканон, як і «Служебник», був надрукований на замовлення єпископа Галицького, Львівського і Кам’янець-Подільського Арсенія Желиборського, який активно займався видавничою діяльністю.

«Номоканон» з друкарні Михайла Сльозки став четвертим виданням цієї книги в Україні та являє собою передрук третього видання Києво-Печерської типографії 1629 року (два перші видання «Номоканону» вийшли в світ також в Лаврі у 1620 та 1623 роках).